Сам факт шлюбу та спільне користування сімейними доходами не означають, що дружина повинна відповідати за незаконні дії чоловіка. Верховний Суд наголосив: для солідарного стягнення збитків потрібно довести, що обоє з подружжя спільно заподіяли шкоду.
Суд розглядав майновий спір, який виник через незаконне заволодіння будівлею магазину. Чоловік на підставі підробленого договору протягом 13 років був зареєстрований власником нерухомості та отримував гроші від здавання приміщення в оренду.
Законні власники домоглися в суді скасування незаконної реєстрації. Після цього постало питання про відшкодування упущеної вигоди — доходів, які власники могли б отримувати від свого майна, якби не були позбавлені можливості ним користуватися.
На тлі майнового спору чоловік почав переоформлювати належну йому нерухомість. За договорами дарування частину майна він передав дружині та синові.
Апеляційний суд вирішив стягнути завдані збитки солідарно з чоловіка та його дружини. Одним з аргументів було те, що гроші від використання спірного магазину надходили до сімейного бюджету.
Однак Верховний Суд із таким підходом не погодився та скасував рішення в частині відповідальності дружини. Судді наголосили, що отримання сім’єю вигоди від майна саме собою не доводить участі другого з подружжя у протиправних діях.
Для відшкодування упущеної вигоди необхідно встановити всі складові цивільного правопорушення. Зокрема, потрібно довести протиправність поведінки конкретної особи, її вину, наявність збитків та причинний зв’язок між цією поведінкою і заподіяною шкодою.
Це стосується і солідарної відповідальності кількох людей. Позивач має довести, що шкода стала наслідком їхніх спільних дій або бездіяльності, а не лише посилатися на родинні чи майнові зв’язки між ними.
У цій справі доказів участі дружини у підробленні документів або інших діях, через які законні власники втратили можливість користуватися магазином, суд не встановив. Не було доведено і спільного умислу подружжя на заподіяння цієї шкоди.
Навіть якщо дружина знала про обставини, пов’язані з майном чоловіка, цього недостатньо для автоматичного покладення на неї відповідальності. Так само отримання вигоди сімейним бюджетом не замінює доказів її власної протиправної поведінки.
Водночас переоформлення іншої нерухомості на близьких родичів не допомогло чоловікові захистити її від можливого стягнення. Договори дарування дружині та синові суд визнав фраудаторними правочинами.
Такими можуть визнаватися угоди, які боржник укладає недобросовісно, щоб унеможливити або ускладнити виконання своїх зобов’язань перед кредиторами. У цьому випадку передача майна близьким родичам відбулася на тлі спору щодо відшкодування збитків.
Верховний Суд таким чином розмежував дві ситуації: особисту відповідальність за заподіяну шкоду та спробу боржника приховати активи через угоди з родичами. Дружина не стала солідарним боржником лише через шлюб і сімейні доходи, але це не зробило укладені на її користь фраудаторні правочини законними.
Інші правила можуть діяти щодо зобов’язань, які один із подружжя бере в інтересах сім’ї. За певних умов такі зобов’язання можуть створювати майнові наслідки для обох, однак сам факт перебування у шлюбі для цього також не є достатньою підставою.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover