Звичайна футболка чи куртка із секонд-хенду може принести перепродавцю в кілька разів більше, ніж він витратив на покупку. Українська молодь шукає серед вживаного одягу брендові та вінтажні речі, а потім продає їх через соцмережі й онлайн-майданчики — іноді заробляючи на цьому до 1000 доларів на місяць і більше.
У дні нового завозу до секонд-хендів приходять не лише покупці, які шукають одяг для себе. Серед відвідувачів є й реселери — люди, які купують речі для подальшого перепродажу. Їх цікавлять передусім відомі марки, якісні матеріали та незвичайні моделі, за які покупці готові платити більше.
Один із таких продавців — Влад, на сторінку якого в Instagram підписані десятки тисяч людей. Він спеціалізується на брендовому й вінтажному одязі: продає сорочки, джинси, куртки та аксесуари, зокрема рідкісні речі, які складно знайти у звичайних магазинах.
Першу вдало перепродану річ Влад знайшов ще у 17 років. Він придбав у секонд-хенді рюкзак за невелику суму й невдовзі продав його в кілька разів дорожче. Після цього почав цілеспрямовано шукати одяг, який можна вигідно перепродати.
Найстабільніший попит, за його спостереженнями, мають речі відомих брендів, виготовлені з якісних матеріалів. Серед марок, на які звертають увагу покупці, — Ralph Lauren, Tommy Hilfiger, Calvin Klein, Lacoste, Nike, Adidas і Prada.
Окрему категорію становлять вінтажні речі, зокрема старі футболки музичних гуртів. Їхня ціна може залежати від рідкісності, стану та зацікавленості колекціонерів. Влад розповідає, що знає про випадок продажу однієї такої футболки за 2000 доларів, однак це не типова ціна для вживаного одягу.
Одним із найвигідніших способів закупівлі реселери вважають секонд-хенди, де одяг продають на вагу. У день нового завозу ціна за кілограм зазвичай найвища, зате вибір більший і є більше шансів знайти цікаву річ раніше за конкурентів.
За словами Влада, на окремих покупках заробіток може сягати 500% від початкових витрат. Проте для цього потрібно розбиратися в брендах, швидко оцінювати стан речі та розуміти, чи знайдеться на неї покупець. Не кожна покупка виявляється вдалою, а пошук і продаж потребують часу.
На початку Влад сам регулярно обходив секонд-хенди. Тепер значну частину закупівель він робить дистанційно: інші люди надсилають йому фотографії знайденого одягу, а він вирішує, які речі викупити. Такий спосіб роботи дає змогу переглядати більше пропозицій, не відвідуючи кожен магазин особисто.
Продавати знахідки можна без власної торгової точки. В Україні для цього використовують OLX, Instagram, TikTok і Telegram. На OLX важливі зрозумілий опис речі та якісні фотографії, а в соцмережах продавці додатково показують одяг у відео й формують власну аудиторію.
Деякі реселери виходять і на міжнародні платформи, де покупці розраховуються в іноземній валюті. Водночас для таких продажів потрібно враховувати особливості закордонної аудиторії та витрачати більше зусиль на просування товарів. Продавці, які працюють на кількох майданчиках, адаптують фотографії, відео й описи до кожного з них.
Знайти рідкісну брендову річ у секонд-хенді нині складніше, ніж кілька років тому. За спостереженнями Влада, у Європі частину найціннішого одягу відбирають ще до відправлення товару в Україну. Самі магазини також частіше розпізнають дорогі бренди та виставляють такі речі окремо, за вищою ціною.
Попри посилення конкуренції, Влад оцінює можливий дохід від системного перепродажу вживаного одягу в суму до 1000 доларів на місяць і більше. Водночас, за його словами, почати заробляти на цьому з нуля стало складніше: продавцю потрібно знати свою аудиторію, розбиратися в речах і регулярно займатися закупівлею та продажем.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover